Мне сегодня сказала сестра,
Нет уже не сестра,знакомая,
Расставаться с Иисусом пора,
Я другим уже "чудом" влекомая.
Что мне может сегодня Он дать?
Как "галаты"вернусь к традициям.
Неразумным легко так стать,
Заиграли видать амбиции.
Что из этого ты извлечешь?
Видно лучше,как псу на блевотину,
Потеряешь милость!Уйдешь,
видно будка осталась родиной.
Только прежде,чем сделать шаг,
Посмотри,что сказало писание,
Та земля,что родит только прах,
Сожена и несет поругание.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Просто ужасно, когда люди познают любовь Творца, а потом возвращаются в мир.
женя блох
2010-10-25 20:41:11
Да Год назад еще бы и не подумала.Но чечевичная похлебка.....................
Михаил
2010-10-25 21:44:41
сколько слов золотых и пафоса!
не сестра уже , а - знакомая.
приобрёла другого пастора!
и к другим чудесам влекомая!
лучше правду сказать,что, сложно?
не болтая свекольный квас.
как же Бога оставить можно?
оставляют ведь только вас!
посмотри, что сказало Писание
перед тем как писать стишки
ты корону сними и звание
и свои разбери грешки...
женя блох
2010-10-25 22:25:35
Этот пафос сквозит в ваших строчках,
Во всех Отзывах,что ты писал,
Не пора ли поставить точку,
чечевичной похлебки хлебал,?
Первородство продавшмм всуе,
Сам Господь ,а не я Дал ответ,
Мне же жаль,но я не торгуюсь,
Прочитай Евр6:6.
Значит вам костерить Аделаджу,
На страницах сам Бог велел,
Но подумай твои ответы,
Не являются самострел!
Я же друг за себя отвечу и покаюсь,
Коль согрешу,
Ну до новой мищенька всречи,
Не тебе здесь вешать лапшу.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.