Как много женщин, что недолюбили.
Цветов так много, что недоцвели.
Бутон сорвали, только не раскрыли,
Не дав тепла, ни ласки, ни любви.
У них нормально все на плане внешнем:
И статус, и за мужем, и семья.
И ничего не скажет о том внешность,
Привычно пряча в макияж глаза.
Но тронь ее лишь жестом или взглядом,
Иль добрым словом, душу что пробъет,
Как выльется наружу из засады
Вселенский голод - женский недород.
И развернется женское распятье -
Борьба между приличьем и собой.
И не уступит для себя ни пяди,
И с честью гордо выиграет бой.
И честно так в глаза посмотрит людям.
И возвратится гордою в свой дом.
Прощают много тем, кто много любит.
И не прощают, коль нужды нет в том.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
